Проаналізовано метафізичне коріння відчуття та сприйняття людини з її схильністю до суб'єктивізму, прагнення побачити внутрішню нескінченність у персональних суб'єктивних переживаннях. Обгрунтовано унікальну індивідуальність персонального соматичного буття, яке визначається як результат самоздійснення людини в амбівалентності відчутих і пережитих екзистенційних ситуацій. Розглянуто соматичне буття як результат проникнення в тілесність чистих мисленнєвих конструкцій екзистенціалів, які переживаються людиною. Показано, що соматичне буття є станом людини, який реалізується в процесі проживання життя та переживання почуттів і проявляється у персонально-відчуваних екзистенціалах, зокрема, страху, сорому, радості, які проявляються у задоволенні та стражданні. Зауважено, що соматичне буття людини створює нову онтологічну ситуацію, в якій бажання бути реалізується шляхом задоволення певних тілесних потреб, але не збігається з життям організму. Запропоновано тезу, що людина знаходить себе у світі не як думка, а як персона, якій необхідно жити та бути, а тому соматичність - це не є натуральна речовинність, а феноментальна тілесність, наповнена екзистенціальними модусами, завдяки яким людина проживає та переживає життєві ситуації. У екзистенціально-антропологічному ракурсі персональне соматичне буття набуває нових властивостей і характеристик, які повніше відображають багатоваріантність проявів людяного в людині.

  Скачати повний текст